gnat13

.....рано збирався на роботу, машина 2 дні ночувала під вікнами. сів за кермо, завівся, збирався розвертатися і побачив в дзеркало заднього огляду, що в машині чогось занадто світло. голову назад, а скла немає. вийшов глянув зблизька і залишився "дуже щасливий"! полиця з колонками видерта, скло на землі, кавалки якого ледве трималися купи на наклеєній плівці, всі мої набори інструментів теж дістали ноги. спішив на роботу, то ж так і поїхав. задзвонив у райвідділ. розказав що сталося, записали мої дані, номер телефону. передзвонили :"під'їдьте для написання заяви". приїхав. 

запросили у один з кабінетів, більше години записували пояснення. офіцер, що займався моєю справою вів себе дуже ввічливо та уважно (чесно мене це здивувало). дозволив курити в кабінеті. періодично він виходив, в той час могли влітати юні орли в цивільному. тут вже поведінка була зовсім інакша. звертання з матами на ти,.... коменти в стилі "за що ти, бля, попався, ...." ну і таке інше. за час перебування в кабінеті ситуація повторювалася мабуть тричі, правда в інші рази черговий встигав попередити, що я постраждалий, в іншому випадку мене би чекав добрячий рядок матюків і образ в мою сторону.
написав заяву, попросили пригнати машину, щоб її оглянув слідчий. 
приїхав ще раз, вже своєю машиною. скла немає, тому побіг скоро до чергових, ті в свою чергу почали виклик слідчого. до мене ввічливо через аптечне віконце :"зачекайте будь ласка 5хв", серед своїх "дзвони до того, бля, .... , бо я не в стані з ним говорити, ......, він, ****, буде сюди лізти 40хв", потім глянули в камеру, що знімає все перед входом і до мене "ваша машина без скла?", почувши шо моя, знову у себе в "аптеці" з матами почали підганяти когось, щоб часом під райвідділом з машини нічого не пропало. 

слідчий виявився молодим хлопчиною, вів себе культурно, вислухав ситуацію, пофоткав машину і попросив, щоб ми з'їздили по експерта. по дорозі почав висувати версії, найбільш ймовірно на його думку - це те що бомбанули все наркомани, стиль неграмотний, робота похабна, дещо взяли, дещо ні. 
експерт познімав з машини відбитки, теж поцікавився деякими нюансами, ну і прийшлося підписати декілька актів. відразу сказав шо профі-автозлодіїв не подібні, бо ніхто не буде бити скло, якшо можна за пару секунд відкрити багажник, але фільмів вони всі надивилися, того що маса слідів від рукавиць.  
по дорозі мужики мило спілкувалися на тему кількості виїздів за сьогодні, що включали декілька грабунків, викрадення авто та парочку трупів. десь в процесі експерт почав дивуватися чого то він курить по 2 пачки сигарет на день. а й справді.

правоохоронці мають знову зі мною зв'язатися для відкриття кримінальної справи. знаю що мало імовірно на щось сподіватися, але думаю що залишати того не варто. якщо мені так постійно будуть бомбити машину, то я на заміну вікон просто не нароблюся. 

 в мене новий режим: дві роботи, плавання і реабілітація. проект реабілітації по зміцненню хребта і м'язів триватиме близько року. в мене зовсім не залишається часу на гульки, як і фінансів, проте я задоволений. якщо вдасться все налагодити, то я собі зможу поставити чудо-галочку. 

 ловлю себе на тому, що набираю занадто великих обертів. часто не годен зупинитися, особливо по роботі. миттєва пам'ять в мене звичайно погіршилася, але загалом об'єм вивченої інформації зріс. мені подобається. я знаю, поки я в русі - я живу. 

швидкі темпи породжують агресію. я агресивний. часто навіть непотрібно. добре якщо під рукою є комп, папір чи щось в тому роді. коли відбувається безпосередня розмова - можу пальнути щось справді зайве. потім сиджу і думаю, де взялася та агресія - а це все рух. рух, який не хоче розуміти, якщо хтось за тобою не встигає. 

 часом треба щоб темрява накрила з головою. руки, ноги, губи, .... і так знають що треба робити. А очі часом можуть і відпочити, все одно вони не все можуть бачити.

 прийшов додому після гулянки. тверезий.
музичка місцями потішила, бо давно вже такого не слухав. решта ацтой. попри толпи знайомого народу важко знайти нормального співрозмовника. (то не всіх стосується, лише загальна картина). важко знайти собі комфортне місце. важко знайти себе, своє і свою. видно то важко тільки для мене. забагато думок, а ще і не по віку. мені здається, про деякі речі не варто думати. без них можна почувати себе щасливим і здоровим. а гримасу втоми і загубленості навколишні сприймають як серйозність. в принципі мені то пофіг, але нащо мене комусь таким бачити?
...лягаю спати, може є хоч якийсь шанс, що в час сну голова очиститься від того брєду в голові.

і спеціально для моєї маленької старої коліжанки: мала Big Up, саме тобі я по-доброму заздрив у вмінні переборювати негаразди і робити в житті все як ти вважаєш за потрібне. тому не розклеюйся. життя продовжується.

 робота, жінка, діти.... немає ніякої жінки, немає дітей! 
є робота. Саме вона поглинає найбільше часу. Робота для мене цікава. певно нарешті така, яку я хотів. На ЖАЛЬ тєжко з сьогоднішніми умовами/розкладами доробитися до чогось путнього. Так воно в тому нашому житті є. Або щось одне, або інше - ті що мають обидва щасливі люди. А якщо вони то ще й усвідомлюють, то можна лише позаздрити.
Отже правильний варіант: робота, їсти, спати. Так правдиво і так сумно.

 тиждень провалявся з йобаним грипом. температура то зашкалювала, то була така собі. але на своїх максимумах я відчував як скоро прийде бєлка, а тіло ломало, так як би мене пиздило пів привокзальної.... і то лежання постійне. але все. годі. завтра йду в люди.....
хвороба закінчилася. то я вам кажу.... але раджу почати пити якісь гомеопатичні, провсяк, патаму шо гуляє йобаний грип!!!! 

 як наразі в другий місяць моє нової роботи все йде нормально. здавалося розпочав лише вчора, але вже є якесь споріднення з канторкою. звичайно як і на кожній роботі є проблеми/конфлікти/чвари, але ж без того ніяк, правда?

ну і рідко від мене можна почути, але я задоволений!

Дні проходять в кайф. З позитивів роботи можна відзначити різноманітність, можливість бути ближче біля автомобільчиків, роботу з людьми, можливість дізнаватися новенького у цікавій для мене сфері, можливість допомогти друзям і знайомим, ну і ще купа всього.... 

Так що добра пляшка з мене тому чоловікові, який мене на цю роботу запросив. 

p.s. попри наявність нормального нету на роботі, аж надто багато часу на соц. мережі і всякі там жж, і тому подібне - немає. і Це круто. so be it

 знов дивився тупе кіно. але одна фраза припала до душі.
"життя це така паршива штука, в якій є купа нюансів, з якими просто треба змиритися."

от я тепер сиджу і думаю (не так щоб дуже, але все ж таки)......
справді питання які були болючими рік тому - зараз не такі актуальні, проблеми не зникли, але ставлення до них змінилося. вони не вантажать. в тому є якийсь хороший момент. але от напрошується наступне: "доки так можна зі всім миритися?".

все що написано зверху - це не глибока філософія. це буденне. а на сьогоднішній день не бачу архівеликої загрози для себе, крім щогодинної зміни настрою. а так просто цікаво: як же ж то все має бути насправді?

 щойно вівторок, а я щось підзаіпався.  
абстрагування.... все добре... все буде добре... і взагалі все зашибісь....

 добре пиво, перед тии неочікувані 150.....
гарна компанія... все чудово, а далі ще краще....
за кермом Alejandro Маленький (ака omax89) , люба вуху музика і довгий маршрут через все місто, а також за межами.... 
блін так круто і приємно... 
йду спати)

сьогодні насправді був дивний день. вже десь писав, але ще раз хочу підкреслити, що коли йдеш з роботи і ніхто не капає на мозок, то працюється легше. хоча роботи не зменшиться, поки я остаточно не покину межі того офісу. вона в мене завжди була в достатньому обсязі, а як не було  - я її собі знаходив сам. 

приїхав додому як книжка пише, в спорт режимі за 15хв (то з врахуванням інтенсивності руху). побавився в хозяюшку, винісши сміття та помивши начиння. начистив картоплі (та та , день для мене без картоплі - можна сказати що взагалі нічого не їв). потім повечеряв і зрозумів що робити нічого. лежати - то дурне, та і рано ше було. плани по справах накрилися. пиво нормальне ненамалювалося і того і-нет... трошки милого спілкування з подругами. тепер вечірній перекур.....

на вулиці вже так по осінньому холодно. відчувається наближення зими... десь так писав про той зловісний холод Любко Дереш в своєму "Культі". щось в тому магічного є. всі урки району, а зокрема з мого подвір’я поховалися. лише інколи чути крики з гуртожитку навпроти. там приїжджі дітиська з першого залізничного ПТУ хуєсосяться нецензурщиною і доводять іншим хто в них там крутіший. а так тиша і спокій. небо навіть мінімально зоряне, правда відтінок того синього спаплюжений промсловими вихлопами. а як інакше - то ж привокзальна. 
привалив до хати і відчуваю що чогось бракує. щось тут не те. чого не знаю. враження, що шось забув зробити (для особливо смішних - справа не стосується походу до білого друга). і того у тому незнанні валю я спати. подивлюся що з того вийде.

а завтра прощальний день. від того місця все має піти по новому. 

я не пропав. я там і де був. життя налагоджкється. я вже на своєму авто. так справді легше. в п’ятницю вперше за довгий період приїхав додому по шостій вечора. це круто. всі вихідні пив, та спав. в суботу вдень був трохи корисний для родини. в наступний четвер мій останній робочий день на МТС Україна. Далі йду в сферу мені незвідану, але по словах моїх близьких друзів  і знайомих - нарешті мою. надіюся що любов до автомобілів - це не лише слова, а і якась користь. буду пробувати. висновок: в мене все налагоджується. і того залишається знайти ще (саме мою) чарівну незнайомку, яка тихими осіннньо-зимовими вечорами (для початку так) бузе зігрівала моє тіло і мозок, коли на вулицях буде сіро/біло і до кісточок зимно.

 та-та-та-та
розпочалися п’янки. Головне щоб вистачило здоров’я)

останньо можна сказати "одомашнився". все набрало зовсім новий ритм, який чимось цікавий, чимось трохи сумний. 
фактично вдома, окрім роботи не юзаю комп. відповідно не читаю ні твітерів, ні журналів, не переглядаю фото в контактах і тому подібне. ну а реально для чого?

( Читати більше )

 цілий день важко відірватися від ліжка.
навіть не відкривав за день кран з газом. 
щойно зараз розумію що треба би було поїсти, але здоров’я готувати немає, щоб піти кудись купити хліба теж нема здоров’я.
зараз мабуть зроблю роботу і спробую зробити те що мені сьогодні виходить найкраще - заснути.

мені просто цікаво чим то все зумовлено, невже та дурнувата спека так може впливати.

b.t.w. малий мій (ака omax89 ) десь втопив на Шацьких телефон, і цілий день лежачи в тіні умудрився згоріти. може в нас щось дійсно не те з природою?

якщо на ніч не накурюватися (ще краще взагалі не курити, хоча б перед сном), а зранку вставати раніше (десь так година 5-6), то самопочуття і витривалість збільшується. чесно) 

у принципі мало що встигаю зараз. хотілося би більше часу на відпочинок, а не тут то було. вже би може десь поїхав трохи. хоча б на якийсь тиждень. не доля....

і того в суботу працював, а вчора (тобто в неділю) пів дня відсипався.
від завтра знов вступаю в напружений графік. буде робота основна, додаткова, а крім того в перерві між тим всім треба ставати і дозбирувати машину, бо в суботу буде вже два місяці, як я без своєї ластівки.

та-та-ра-та-та....
сьогодні в мене минув перший з двох днів відпустки, трошки вимушеної. день починався хижо. дурнувата погода, зимно в хаті (може більше сиро). ну і відчуття таке недобре. як це так відпустка і не можна зранку трохи поспати? ну але....

ніби нічого особливого і не робив. був більше схожий на персонального водія. давно вже серед білого буднього дня не катався по місту. 
ну але то таке. 

на вечір невеличка втома, звірський апетит (за день жер певно разів 4), а потім басейн. 
дуже мило (кожному своє - корисно/приємно/здорово/..?) поплавати на вечір. розслабляюча та заспокоююча процедурка. якийсь настрій невідомо звідки з’явився. 
зараз можна спокійно сідати за роботу, а потім 23 спроба додивитися" БЛЕЙД 2" (постійно засинаю).

 вихідні пройшли без краплі алкоголю. як результа болить 2ий день голова. З чим пов'язувати невідомо. 
І ніби недавно пройшов курс лікування. і спортом зараз більше займаюся.
а може мені не можна бути пішоходом? чесно, іноді це так надоїдає все.

 Часу стало зовсім не вистачати...

а я працюю, вдома роблю ще одну роботу, 2 рази на тиждень плаваю, а ще ходжу пішки і користуюся активно громадським транспортом.. (це вперше за 3 чи 4 роки)... по суботах час проводжу на автосервісі, а перед тим добре собі п’ю 150 в п’ятницю.
так як я тепер пішохід, то помічаю навкруги більше цікавого, більше нервуюся через немитих громадян в міському транспорті, ну але за те , за сприятливих обставин під кінець літа моє мале чортеня перетвориться на чічу лялю і я буду неймовірно щасливий. КРАПКА

одне слово - самотність

вихідні були переповнені передсвятковими приготуваннями. я особисто трохи їздив по цвинтарях і трошки повідмивав пам'ятники моєї родини. а крім того трохи відсипався( і це мене влаштовує). сьогодні був черговий баскет і вечірнє пиво в "кустарних" умовах. Всім учасникам спасибі за вечір, малому за драйверські послуги.

Наступного тижня буду трохи в Києві. Маю навчання. Ну, але вечорами може і вирвуся десь на якесь пиво.

table border="0" cellspacing="0" style="border: #c0c0c0 1px solid;background-color:#f5f5f5;width:400px;text-align:ce nter;font-family:Arial,Tahoma;font-size:12px;"><tr><td colspan="2" style="background-color:#245d8f;padding:6px;font-weight:bold;font-family:Arial,Tahoma;font-size:12px;">Проверь, умнее ли ты школьника? Тест от "КП" в Украине"</td></tr><tr><td colspan="2"></td></tr><tr><td width="60%" style="padding: 6px 1px 6px 25px;">

География	3
Физика	4
Украинский и литература	3
Биология	2
Химия	3
История	2
Математика	5
Труд	5
Информатика	5

</td><td style="vertical-align: middle; padding: 4px;">Средний балл:</td></td></tr><tr><td colspan="2" style="background-color:#245d8f;padding:6px;font-weight:bold;font-family:Arial,Tahoma;font-size:12px;">Пройти тест!</td></tr></table>

 а таке, що я довго збирався почати займатися хоя якимсь спортом. (Гірські лижі не в рахунок). нарешті заставив себе, просто порахував що місячний абонемент на плавання коштує дешевше, ніж я витрачаю на сигарети. 
перші враження були ненайкращі, ситуація виправляється на третьому занятті. дихання починає налагоджуватися, кількість випитої з басейну води меншає.

в неділю добавляється баскет. і хоч від минулої (першої за цей рік) баскетбольної неділі досі болить забитий палець та гомілки, проте це заняття я не залишу.

а тепер парадокс. Сиджу зараз вдома і нікуди не йду, бо умудрився простудитися і горло не дає жити)))

reality sucks